Дивина! На початку лютого надворі справжнісінька весна!? А ще ж якийсь тиждень тому під ногами рипів сніг, мороз щипав за носа, зі стріх звисали довжелецькі бурульки, а вовчик-братик на озері в ополонці на хвоста ловив рибу... Принаймні все це 29 січня було у козацькому селищі «Мамаєва слобода», де втілювалася українська народна казка «Лисичка-сестричка і вовчик-братик», четверта по рахунку в рамках проекту «Рукотворна казка».

Казкове дійство почалося з дитячої творчості. Знана майстриня Ірина Білай навчала діток робити ляльки з кукурудзи та соломи, також розповідала про секрети соломо плетіння на прикладі власних нових мистецьких робіт.

Тим часом до хати Титаря, де й творилося все дійство, на санях приїхав казкар з казкарів Сашко Лірник. Як тільки він зайшов до хати, було відчуття, що сама КАЗКА переступила поріг. Та дитяча, справжня, яку тільки в дитинстві почуєш...

Для розігріву Сашко Лірник розповів історію про «Пана Коцького», якого невідь-чому всі так боялися, від нього ховалися й на очі не попадалися.

А далі ще кілька казок і ще… Так дійшла черга до головної — «Лисичка-сестричка і вовчик-братик».

Собі в поміч казкар запрошував діток, що разом з батьками сиділи на лавках довкола кімнати. А малим і в радість побути чи то лисичкою, чи то вовчиком, чи то ще якимсь казковим персонажем… Та навіть батьки не залишалися осторонь, вони також брали активну участь в розповідях казкаря.

Наступну в рамках проекту казку, чекайте незабаром)

Катерина Качур, Богдан Гдаль (світлини)

8 жовтня 2011 року у приміщенні бібліотеки для дітей імені Наталі Забіли (м. Київ, проспект Науки, 4) вперше в Україні відбудеться Всеукраїнський зліт вишивальниць-2011.

Основна мета заходу − популяризація традиційного українського народного мистецтва вишивки та його інтеграція в сучасний одяг та ужиткові вироби. Організатори зльоту відкриють широкому загалу цінність і творчий потенціал інтерактивного веб-ресурсу «Спілкування за вишиванням»; нададуть відвідувачам можливість ознайомитись із краєзнавчою та мистецтвознавчою літературою з історії народного одягу та технік народної вишивки; привернуть увагу громадськості до сучасних майстрів та їх діяльності, спрямованої на збереження та примноження українських традицій вишивання.

У програмі зльоту:

• Відкриття і презентація для ЗМІ — 12.00.
• (прес-конфенція для ЗМІ – о 12.00)
• віртуальна презентація веб-проекту «Спілкування за вишиванням»;
• книжкова виставка краєзнавчої та мистецтвознавчої літератури з фондів бібліотеки ім. Н. Забіли для дітей;
• виставка традиційних рушників, сорочок та предметів народного текстилю (з короткими доповідями-презентаціями їх походження та призначення);
• виставка сучасних вишитих робіт (представляють автори);
• майстер-класидля всіх бажаючих від досвідчених майстринь-форумчанок:- «Вишивання верхоплута і курячого броду» – автор Юлія Гончарова
  — «Створення ляльки-мотанки» – автор Світана Цисар
  — «Прутик одинарний, прутик подвійний, підгин прутиком» – автор Наталя Гонта
  — «Мережка через чисницю з настилом і прутиком» – автор Леся Демчук
       (Участь у майстер-класах – безкоштовна)

Також на вас чекають конкурси на знання української традиції, виступи творчих колективів, вручення призу глядацьких симпатій авторові роботи, яка найбільше сподобалась відвідувачам.

До участі у заході запрошуються майстри та аматори любителі української традиційної вишивки, учасники інтернет-спільноти"Спілкування за вишиванням", представники ЗМІ та всі бажаючі.

Вхід вільний для всіх бажаючих з 12.00 до 17.00.

Акредитація ЗМІ та довідки за телефоном: +38 097 158 35 97 та за е-мейлом zlit2011@ukr.net.
Координатор заходу Тетяна Серебреннікова

Організатори:
— Централізована бібліотечна система Голосівського району міста Києва (директор Г. Станіславчук)
— Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Голосіївського районної в місті Києві державної адміністрації
— Веб-спільнота «Спілкування за вишиванням» http://vyshyvanka.ucoz.ru/forum (адміністратор Є.Омельчук)

18 вересня 2011 року з 12:00 до 20:00 на площі біля Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І.Яворницького відбудеться молодіжне свято під відкритим небом «Гончарне коло».

На свято зберуться дніпропетровські гончарі — Сергій Пелих, Сергій Горбань, Олег Волков, Ігор Сухін, та інші. Протягом всього дійства працюватиме гончарна піч.

В програмі:

Цілий день — ярмарок виробів гончарів і керамістів.

12:00-14:00 — виступ шкіл бойових мистецтв
13:00-15:00 — літературна сцена
14:00-14:30 — майстер-клас від школи танцю «Каданс»
14:30-15:00 — кінний театр
15:00-15:30 — конкурс гончарів
15:30-18:00 — виступ молодіжних музичних колективів
19:30 — виступ театру вогню «Elements».

АртВертеп 

15-16 жовтня 2011 року біля тисячолітнього дуба Максима Залізняка в урочищі «Холодний Яр» на Черкащині відбудеться культурний еко-фестиваль «Будянський Ярмарок».

В святковій програмі:

• Концерт (народна творчість, сонячні барди);
• Ігри, хороводи;
• Дитяча творча майстерня (іграшки з соломи, ляльки-мотанки);
• Містечко майстрів (майстер-класи з гончарства, різьби по дереву, виготовлення оберегів та ін.);
• Територія здоров'я (зелені коктейлі, трав'яні чаї, знайомство з дикоросами, сироїдні солодощі);
• Етнічна дискотека та багато іншого.

На ярмарку буде виставлятися продукція, створена власними руками і вирощена в Родових маєтках, а саме: саджанці хвойних дерев і декоративних кустарників; насіння, розсада овочів, ягід, квітів; домашній хліб, випічка, варення, овочі, мед, сухофрукти, горіхи, спеції, чаї, яблуневий оцет; вироби з соломи; обереги, одежа та аксесуари, прикраси з натурального каміння, бісеру, вироби з козиного та собачого хутра, вироби з дерева, вишиті вироби; лікувальні природні мазі; інформаційні та музичні диски з піснями бардів; сувенірна продукція.

Запрошуємо друзів, помічників, однодумців, майстрів!

Координатори: Олексій, Тетяна (095)8825846, (097)2538777; Шишкіна Тетяна (095)5962476, (067)7228496

АртВертеп 

24 вересня 2011 року о 13:00 у виставковому залі декоративного розпису (територія Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини) в Переяславі-Хмельницькому відбудеться відкриття мистецької виставки Аліни Гончарової-Цівінської «Родом з Полтавщини» (писанки, ткацтво, малярство, батик, валяння з вовни).

У своїх роботах Аліна відроджує стилістику Полтавського краю, оволоділа різними техніками розпису Гуцульської писанки, писанки-дряпанки, вдосконалює мистецтво ткацтва, гобелену, валяння, по- справжньому захоплена малярством, особливо розписом на шовку. Тут вона тяжіє до техніки гарячого батику, що дозволяє вільно оперувати зображенням, де й розвиває тему природи та єднання людини з природою.

«Бо гарячий батик — серйозний, вдумливий, неймовірно загадковий; живописний, глибокий; цільний і зрілий. Його неможливо порівняти з подихом вітру; він грунтовний... але, познайомившися з ним ближче — море романтики, маса сильних відчуттів від його стародавніх коренів... але він вічно молодий, вбираючи в себе те нове, що несе в собі Час... це поезія, підкріплена логікою і розрахунком. Адже напластовувавши поступово, від світлого до темного, один на інший барвисті шари — не можна помилитися, недобрати або перебрати з тоном, кольором; (хоча помилки виправити неможливо.) Саме в цьому жанрі мистецтва найяскравіше проявився її характер, невичерпний творчий потенціал, де чітко визначена своя філософія і фантазія».

Не менш цікавий вид мистецтва, яким володіє – валяння (це техніка створення з непряденої вовни декоративних речей чи панно). Повсть народжується з вовни і води. Тому вона не боїться води і прання. «Щоб робити повсть, не потрібно нічого, крім рук людини і вовни. Правда, потрібно ще дуже багато праці». Ця техніка вимагає терпіння, точності, і творчої думки, чого у молодої мисткині не бракує.

Творить власний неповторний чарівний світ за допомогою мистецтва, що полонить її душу. Її роботи вишукані в кольоровому співвідношенні, в технічному виконанні, тонкі стилізації мають глибоке почуття сучасності.

Творчий діапазон робіт Аліни широкий – від живописних образів до складних композиційних творів, з використанням різноманітних матеріалів. Її твори також пов’язані з релігійною тематикою, бо саме віра спонукає її до творіння прекрасного і поєднала життя з мистецтвом, яке завжди живе в її душі.

Про автора

Народилася 19 травня 1990 року в місті Лубни Полтавської області. З 2005 по 2007 роки навчалася в Гадяцькому училищі культури ім. І.П Котляревського. На сьогодні здобуває освіту в Косівському інституті прикладного га декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв за спеціалізацією «художнє ткацтво».

Учасниця понад 11 колективних виставок регіонального та всеукраїнського масштабу. Призерка та переможниця багатьох міжнародних виставок-конкурсів, серед яких “Ukrainian Art Week” (2010 р., 2 та 3 місце), “Kazakhstan Art Week” (2010 р. 2 місце). “St.Petersburg's Art Week” (2010 р... 1,1, 2 та 3 місця в різних номінаціях) тощо. Брала участь у виставці “Art Week in Berlin”(2011 р.).
Авторка 6 персональних виставок.

Теплий осінній Пирогів. Традиційне ярмаркування народно-мистецької братії. Дехто з майстрів добряче поїздив цього літа. Для когось це одна з небагатьох нагод вдихнути запах різнотрав'я пристоличних пагорбів... Кияни неквапливо розглядають різнобарвні «теплі» вироби. А майстри намагаються підсумувати ярмаркову пору: як продавалося, що нового придумалося, де побувалося і що намінялося.

Мірило успішності сезону у кожного своє. У когось за кількістю проданих речей, у інших за відвіданими дійствами. Хтось придумав нові витвори, а хтось просто не хоче нічого підсумовувати і насолоджується спілкуванням з однодумцями. Висновки різні, і скоріше залежать від настрою того чи іншого майстра.

Віктор Чорний, гончар, Київщина

«Цей рік був успішним, бо я їздив на фестивалі в Косів, сюди в Пирогів... Фестивалів вистачає, а рік ще не закінчується... Он буде свято у Віті Поштовій, день села, потім Прилуки, потім Ніжин... Я і так зараз сутками роблю все... А на ярмарок зазвичай 50 робіт взяв тай вистачає...
А щодо мрій, то хочу у Васильківському районі зробити дворик майстрів, ставочок є, рибу запустив... Аби зібрати друзів і робити отакі фестивалі.»

Ганна Шкрібляк, ткаля, Івано-Франківщина

«Зараз набагато слабше торгівля йде. Люди бідніші стали... Була на Країні Мрій, в Пирогові, на Андріївському узвозі... Найкраще було за Ющенка. Тоді люди більше цим цікавилися. Навіть 2009 року краще торгувалося... А зараз бензин дорогий... На Покрову може ще приїду... Ми всі зроблені вироби беремо з собою... Ми гірські люди... Нас зима спасає, бо є вільний час... Якби купували всі речі, то було б нормально...

Буває вночі пробуджуюся і придумаю якийсь узір, рано намалюю, до того шось додам... Мені від того задоволення і я хочу, щоб це було гарно. Може й не ті гроші, але шоб людина була задоволена. І мені тоді добре. Але що від того, що будеш падати духом. Треба підніматися, треба йти, треба вірити в краще.»

Хаірбєнат Сеіт-Аметова, з родини кераміста Абдюля Сеіт-Аметова, Крим

«Наші недавно їздили в Туреччину. Зараз моя донька поїде в Краків з виставкою. На день Ялти нас запрошували. Але небагато запрошують, бо в Криму більше комерції. Ми дякуємо шанувальникам, що завжди нас чекають. Нам багато дзвонять.

Майстер не може забезпечити всіх. Треба створювати умови, як у інших майстрів, що працюють з учнями. Син працює один і ледь встигає на подібні ярмарки. От ми поїхали з Країни мрій. Минуло 2 з половиною місяці. І тільки до цього ярмарку були готові роботи. Цієї кількості ярмарків для нас вистачає.

Буває до нас заїжджають бізнесмени, що вже відбулися, люди середнього віку. Беруть вироби для представницьких цілей. Їдуть в Америку, в Африку. Вони це цінують, дарують і приїджають до нас зі словами вдячності. Вони задоволені тим, що іншим людям дарують задоволення.»

Віктор Андрощук, гончар, Рівне

«Ми 100% працюємо на замовлення і виставки, ярмарки — це спосіб відпочити. Не дати замовнику виробів, а самому взяти, поїхати і поторгувати. Це ми можемо собі дозволити 3 рази в рік. Ми були на Співочому полі. Ми їдемо заради спілкування, побачити тенденції. Я побачив, що люди більше прагнуть до ужиткових речей. І коли людям розказати, що ми використовуємо природні властивості глини, це відновлення, то люди починають розуміти, що краще шукати щось натуральне. 

В ці дні в першу чергу пішли горшки, супниці, ємності для готування їжі. Традиційно турки йдуть, щоб каву варити, кухлики, і традиційно наші ворони. Нас питають, чи ще ми кудись їдемо. Ми не встигаємо. Навіть не встигли на Сорочинський ярмарок потрапити...

Із останнього, я зліпив такі великі глеки. Мабуть більше 10 літрів. Вони в мене потріскали, бо я мав їхати сюди і не доробив... А ще хочу зліпити глек на 40-50 літрів, щоб можна було самому туди сховатися. Колись такий посуд робили для збереження зерна. Зараз люди ними користуються з декоративною метою. Поставити у дворі... Воно настільки привабливе, має енергетику в собі, що хочеться біля нього постояти, потриматися...»

Олена Дзіядевич, художнє вишивання, Київ

«Виходячи з того, що в мене одяг сезонний, осінній ярмарок для мене і вдалий зазвичай, і люди цікавляться. Я люблю його. Це дійcно підсумок, зустрічаєшся з майстрами, якісь вже задумки на зиму. Ідеї шукаєш. Дещо нове придумала, але ще не розповідатиму, бо ж не вийде. На Рожаницю планую взяти участь, на Покрову. Щодо цього року, то люди може й більше цікавляться, але у них менше змоги купити. Спілкування більше, а от з прагматичної точки зору вже люди не можуть собі дозволити.  Якби була якась державна підтримка, можливість реалізувати вироби. Але справжній майcтер і далі буде творити, які б часи не були. Воно з тебе лізе, і його не природньо в собі душити.»

Анатолій Бровченко, вироби з дерева, Київ

«Я цей рік захистив дисертацію на ступінь, тому не було часу займатися творчою роботою по дереву, їздити по ярмарках. Матеріалу надбав достатньо. Думаю, що взимку надолужу. Та й далеко не заїдеш без автомобіля, в сумках далеко не повезеш. Є тільки плани великі. А що буде далі — побачимо.»

Олександр Титаренко, вироби з дерева, Київ

«В мене зараз більше індивідуальні замовлення. А по ярмарках беруть небагато. Але хочеться звісно, щоб краще купували тут, бо для ярмарків робиш, те що хочеш, як душа лягає. А замовлення — це нав'язується думка і терміни. Це речі, які дещо заважають творчості... В цьому році вийшло так. 

Іншими роками в мене забирали ці роботи з першого ж разу. Найгірший варіант — це коли робота залишається непроданою. А раз багатий покупець „жме“ гроші, то треба переходити на дрібніші речі. Я ось іграшки роблю. Попродавав їх на Країні Мрій. В Копачеві вони пішли. Треба, щоб була інтелігенція багата, середній клас. Бо зараз ці люди тратять гроші на картоплю... Зараз роблю шафу-бандуру, гарбу і вітряк дуже класний.

А так — я плани, які на рік построїв, здійснив, грошей скільки хотів, стільки заробив. Тільки хочеться більше отут працювати, щоб роботи брали. А для цього треба людям гроші платити...»

Зоя Предко, гончарка, Київ

«Цього року я „прілічно“ наміняла речей. І сумочки, і пташечки, і картиночку з маленькою дівчинкою у віночку виміняла. Вона там з кошиком гусяток випасає. Гусятки вищі за неї зростом. На всіх ярмарках приблизно однаково міняється. Хоча на цей раз на осінній ярмарок більше всього. На Країні Мрій намінялася з „петриківцями“. Вони поруч стояли. Дзиґами, шкатулочками маленькими. Де станеш, там і міняєшся (сміється)...

Зараз у мене і кухлики, і тарілочки, ужиткові речі купують. Беруть саме те, чим можна користуватися. В мене цього року успішно все. Я задоволена. Бувало що так в перший день купили, сподобалось дуже, а на наступний день кажуть — нам не вистачило, ми прийшли добрати. Щодо нових робіт, то я ще не робила кицьок, коників. Часом ці речі приходять самі по собі. Просинаєшся і: „О! Треба коників зробити“...

Ще на Мамаєву Слободу хочу. Не була там жодного разу, то хочу і подивитися і поторгувати... Цього року я собі вирішила подарувати літо в майстерні, тому мені виробів вистачає. Але не завжди так виходить. Буває так, чи більше замовлень, чи є якась робота, і воно затягає так, що не встигаєш.»

Варвара Мацелла, лялькарка, Київ

«От ідуть, дивляться, а купляти, то не купляють. На Співочому полі на виставці квітів перші дні було нормально. А потім уже так. Уторгуєш 50-70 гривень, але хіба це гроші. Я раніше не робила тряп'яні ляльки. А це одну зробила, і вона вже брала участь у виставці у мистецькому центрі на Позняках... А ле я працюю. Я не кину ляльки! Вони вже для мене як діти. Мені це подобається!»

Тамара Швець, з родини ложкарів, Київщина

«Останнім часом ми почали робити ложки „кінь зі дзвоником“. А іграшку — після народження внука. Квіти пішли. Пошук триває. Були на Сорочинцях, в Пирогові. Їду в Дніпропетровськ, потім в Київ, в Музей Гончара... Можна назвати успішною участь у ярмарках. Раз людям подобається, то треба працювати (сміється). Доньки роботи в Софіївці. Ми там буваємо. У нас вся сім'я працює: чоловік ріже, донька малює, я шліфую. Це нам подобається і радість приносить.

Мені здається, що коли ти несеш позитив, то він до тебе вертається. Значить треба може полюбити свої роботи. Які б реалії не були, посміхайся, роби, знаходь в усьому позитив і все буде добре. Може людина мати масу грошей і нещасна. Може мати найнеобхідніше і щаслива. Не створюйте собі проблем, і вони вас не будуть шукати...

А щодо смішних історій, то... приходить жінка. А ми продавали ступки. Питає: „А з чого ступка?“ Кажу: „З горіха!“. Вона: „Да? А мені треба для часнику...“. І пішла (сміється)...»

Ірина Пастернак, декоративний живопис, Київ

«В мене ше такі творчі задуми, що я й не знаю... Відвідали багато ярмарків, Пирогів, Країну Мрій, Андріївський узвіз. Ще буде Мамаєва слобода. А ще нас запросили на свято вишиванки у Хотів і в мене трагедія — я одна, а у мене 15 вишиванок (сміється)...

В нас ще підсумків немає. Ще є 2 ярмарки. У нас вічний процес. А по іншому і не виходить. Чоловік ше хоче сорочку з вишивкою і джинсом... Є матеріал, але ще не зібраний в таку сучасну річ. Який підсумок? Давайте так — 31 грудня про підсумок і поговоримо...»

Текст та світлини Богдана Гдаля, «Рукотвори».

Хороші мистецькі речі не мають терміну давності. Таким є видиво колекції Олесі Теліженко на показі «Нові імена» 2005 року. Новітнє і сміливе поєднання етніки із сучасним одягом дало свій ефект і «зачепило». Продовжує чіпляти і зараз.

Після цього Олеся створила чимало колекцій. 
З усіма ними можна ознайомитися на її сайті.

«Рукотвори»

23 вересня 2011 року в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» відворять обрядодійство «Весілля Свічки». На вас чекають майстер-класи з народного мистецтва, весільні обряди, показ «борщівських» сорочок, танці, відео з українського народного весілля та вечірня гірко-солодка кава.

Про свято

До XVII століття на Семена-Стовпника (14 вересня) колись святкували Новий рік, або як його ще називали «Свіччене весілля». В стародавньому Києві, на Контрактовій площі, у світлі багаття та смолоскипів, збиралися всі цехові майстри. Кожен цех демонстрував своє професійне вміння під супровід обрядових пісень та власних традиційних гімнів. Забава тривала цілу ніч.

Завітавши на свято в Музей Івана Гончара, ви зможете взяти участь у автентичному тернопільському весіллі, яке презентуватиме Народний фольклорно-етнографічний колектив «Дністряни» (с. Дністрове, Борщівського р-ну), матимете унікальну можливість оглянути одну із найбільших приватних колекцій «борщівських» вишиваних сорочок Віри Матковської, а можливо навіть сфотографуватися в одній із них на згадку. Різнобарв’я весільних пісень ви почуєте у виконанні  фольклорних гуртів «Рожаниця», «Вольниця» та «Царина».

Для молоді цей день був особливим, бо саме на Семена-Стовпника проводився вступ у парубоцькі та дівоцькі громади, тож пропонуємо і вам випробувати свої сили. Переважно від Семена- Стовпника закінчувалося тепле літо, а отже і «вулиця». В цей день запалювався перший «посвіт» і розпочинався період вечорниць, а парубки та дівчата винаймали хату для їх проведення. Отже, пропонуємо вам, якщо ви ще не знайшли собі пару, зустріти її на наших вечорницях, на затишному подвір’ї Музею, з запашною кавою від «Львівської майстерні шоколаду» під запальні мелодії народних музик. То ж чекаймо вас на свято!

У програмі заходу

А так святкували «весілля свічки» минулого року: http://honchar.org.ua/p/yak-vydavaly-zamizh-svichku/. А ще більше фото на музейній сторінці на Facebook.

23 вересня 2011 року о 16:00 в Музеї Івана Гончара відкриється виставка «Українське Весілля» (з колекцій Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»).

Осінь — пора весіль на Україні. А отже проведення в цей час виставок на тему «Українське народне весілля» стало вже традиційним у нашому Музеї. Весілля у певний час стає актуальною подією для кожної родини. До нього готувалися наші предки споконвіку заздалегідь із залученням значних матеріальних та духовних ресурсів. Про це свідчить і весільне вбрання, яке є найбагатше та найпишніше за колоритом, матеріалами, оздобленням, і використанням великої кількості рушників. Це також багата, різноманітна кухня на весілля. Але найбагатшою є духовно-змістовна частина цього священодійства, яка простежується у піснях, побажаннях-програмуваннях молодих на щастя, на долю, на продовження роду, на достаток та інше. Весілля у філософському потрактуванні є відновленням гармонії двох начал світу – чоловічого і жіночого, возз’єднанням двох половинок у цілісній монаді.

Приготування до весілля було тривалим і ретельним. За кілька років до судженого дня, а в деяких землях України ще й від народження дівчинки починали готувати «посаг» для молодої. Особлива увага приділялася створенню ритуальних тканин – вишитих та тканих рушників, які наречена мала виготовити власноручно. Це мало особливе значення, оскільки дівчина, як “жриця і хранителька майбутнього домашнього вогнища” якнайкраще могла програмувати спільну подружню долю на полотні. Важливим був також у весільному обряді одяг. Це найкраще і найпишніше оздоблене вбрання, для якого купувалися і підбиралися найдорожчі матеріали.

Весільний обряд, який тривав колись впродовж тиждня, складається з різних ритуалів. Серед них — вінкоплетення, завивання гільця та багато інших. Але найсокровеннішим, кульмінаційним моментом у таїнстві шлюбу є ставання молодят на рушник і благословення їх батьками на щасливе подружнє життя.

На виставці експонується весільне та святкове вбрання різних земель України, рушники, святковий посуд, меблі, фотоархівні матеріали, живопис та ін.

Виставка діятиме з 23 вересня до 13 листопада 2011 року
щодня, крім понеділка та останнього вівторка місяцяз 10:00 до 17:30

Як відкривалася весільна виставка 2009 року, дивіться на музейній сторінці на Facebook

15-16 жовтня в Бахчисараї в Криму відбудеться фестиваль-екскурсія «Східні Ворота. АртПоле-Крим».

Фестиваль проходитиме у вихідні рівно посеред осені. В Криму це час спостережень, усвідомлень і стиглих плодів — айви, горіхів і гранатів. Час, що дає можливість ще раз відчути літо, проте в ньому вже немає галасливих туристів, дискотек і шаленої спеки. «Східні Ворота. АртПоле-Крим» — це фестиваль-екскурсія по місту-саду, в якому є прекрасний Ханський палац, Успенський монастир, середньовічний університет Зинджирли медресе, печерне місто Чуфут-Кале, мечеті, старовинні цвинтарі та фонтани. Фестиваль для тих, хто шукає глибшого порозуміння з навколишнім світом, чому сприятиме дивовижна історія цього міста, де з давніх часів жили люди різних національностей та релігій, де і зараз звучить кримсько-татарська, українська, російська, вірменська, грецька, польська та інші мови.

В ці дні кримські майстри поділяться секретами своєї майстерності в гончарстві, килимарстві, вишивці, ювелірній справі, а також познайомлять з притаманними цій території заняттями, як-то: традиційне приготування кави та східних солодощів, малюнки хною, заготівля й правильне збереження трав, танці та гра на традиційних музичних інструментах. Таким чином кожен з гостей отримає можливість безпосередньо доторкнутися до міста.

Щодо музичної програми, вона складатиметься з двох частин — власне народів Криму (традиційна музика кримських татар, чінгіне, греків і османів) та міжнародної world-music-програми, в якій візьмуть участь чеські Cankisou, польський Оркестр святого Миколая, українські ДахаБраха, Ойра та Зіра.

Учасниками лендарт-програми стануть відомі українські художники Жанна Кадирова, Андрій Гуренко, Ілона Сільваші, Ярослав Присяжнюк та інші. Новими для «АртПоля» і надзвичайно органічними в контексті Бахчисарая будуть геліографіті — малювання живим вогнем у живому просторі. Художники Володимир та Тетяна Бахтови разом з зацікавленою публікою за допомогою факелів створюватимуть ілюзорні вогняні образи — відтворюватимуть зниклі архітектурні об’єкти або химерні вогняні ліси, потоки й човни. Саме по собі дійство нагадуватиме містичний танок, проте фотоапарати зафіксують завершені вогняні малюнки.

Основним майданчиком фестивалю обрано Східні Ворота Чуфут-Кале, звідки можна спостерігати захід і схід сонця, численні гірські хребти й море вдалині. А основним майданчиком для геліографіті — розташована під ним долина Ашлама-Дере. Ашлама-Дере в прямому перекладі з татарської означає «де зростають прищеплені дерева». Це долина садів, у яких стояла перша ханська резиденція — палац Ашлама-Сарай. «У кримських татар справа щеплення на паростках старих дерев і на диких деревах у лісі вважається природньою справою, — розповідає Володимир Бахтов. — Спроба зробити щеплення сучасних ідей художніми методами в настільки складному історичному просторі, яким є південно-західний Крим, може виявитися як несподівано плідною, так і безнадійно авантюрною, як власне і щеплення рослин. Але кримські татари завжди носили з собою інструмент для щеплення дерев і нескінченно експериментували. Уважне ставлення митців до історичного і природного ландшафту стане незамінним інструментом в його новій інтерпретації».

Квитки

Квитки — 80 грн, можна придбати на Квитках.UA

Умови

С житлом у Бахчисарї проблем не виникає. Є різноманітні пропозиції — від 30 грн до 400 грн., від простих умов у місцевих жителів до високого рівня приватних готельчиків.
Детальнішу інформацію можна отримати в Туристсько-інформаційному центрі Бахчисарая або за тел. 066 100 6022.

Крім того — для власників наметів) — на головному фестивальному майданчику біля Східних Воріт Чуфут-Кале буде розташоване наметове містечко, забезпечене питною водою та обладнане біотуалетами.

Більше на artpole.org

24 вересня об 11:00 у столичному мікрорайоні Теремки-2 по вул. Конєва розгорнеться святковий ярмарок. До участі запрошуються майстри народної творчості, українські модельєри, видавці, гончарі, різьблярі та всі бажаючі запропонувати свій вишуканий крам.

Участь у ярмарку безкоштовна!

Організатори будуть вдячні учасникам, якщо вони по-можливості нададуть по одному своєму виробу до призового фонду дитячих конкурсів.

У програмі Свята: розважальнi iгри, атракцiони та майстер-класи для дiтей, сiмейнi змагання, показовi виступи спортивних шкiл гiмнастики, стрiльби з лука, боротьби, козацьких бойових мистецтв. Запальнi танцi та пiснi разом з народними колективами.

Окрім того на ярмарку можна буде придбати продукти харчування з рiзних куточкiв Украiни за цiнами виробника.
На виставці ретро-автомобiлiв всі охочі зможуть зробити фото на згадку.

На обід Борщ та Куліш від Музею козацьких Страв!
Титульні селянські та козацькі Страви з Живого Вогню!
Попереднє замовлення: +38099-55-98487, +38098-536-3594, okochubey@ukr.net, www.strava.do.am

sd.org.ua

З 22 вересня — по 2 жовтня у Львівському Палаці Мистецтв, що на вулиці Коперніка, 17 триватиме ІІІ фестиваль «Ляльковий світ. Проект LADY & TEDDY». Відкриття фестивалю 22 вересня о 17:00.

«Ляльковий світ» — це один з найкращих та найбільш відвідуваних Львівських фестивалів. В рамках фестивалю відбудетьсявиставка-продаж ляльок понад п’ятдесяти авторів зі всієї України, Молдавії, Польщі, Туреччини, Німеччини, США та Нідерландів.

Цьогоріч зірковий гість фестивалю - Івонн Фліпс (Yvonne Flipse). Лялькарка світового рівня з Нідерландів, член міжнародного об’єднання лялькарів DABIDA, учасниця численних виставок і переможець спеціалізованих конкурсів в Європі та поза її межами приїде із своїми ляльками до Львова на чотири дні на запрошення організаторів.

Вона проведе практичну лекцію зі створення ляльки в субботу, 1 жовтня о 16.00 в Палаці мистецтв. Ознайомися із творчістю Івонни Фліпс можна за посиланням http://www.yvonneflipse.nl/

На фестивалі вперше будуть представлені порцелянові ляльки. Лялькарка з Києва Олена Коростельова презентує порцелянові рухомі ляльки, інтерпретації історичного костюму в образі ляльки покаже Неллі Федчун з США, а киянка Тамара Півник привезе ляльок із серії «Цирк».

Доповнять експозицію справжніх «порцелянових леді» ведмедики Тедді, виконані у різних техніках українськими, польськими, турецькими авторами. Гості фестивалю — дерев’яні різдвяні ведмедики з Німеччини (Тюрінгія).

У пору «осінніх весіль» і на фестивалі будуть свої молодята. На окремому стенді організатори підготували для глядачів сюрприз – вони зможуть визначити найкращу ляльку –наречену чи весільну пару. Для цього буде стояти спеціальна скринька для голосувань.

В рамках фестивалю пройде традиційний літературний вечір «Ностальгія за лялькою», який відбудеться 28 вересня о 19.00 в кафе «Світ кави» (пл. Катедральна, 7).

22 вересня о 17:00 в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві відбудеться відкриття персональної виставки Олени Орєхової «Лялькові обрії». Будуть представлені понад 150 лялечок різного розміру.

Олена Орєхова – одна із найвідоміших українських майстринь-лялькарок – народилася і мешкає у Києві. Неодноразово брала участь у збірних виставках по всій Україні. У цьому році майстриня відзначає свій ювілей, а також десять років творчої діяльності.

Виставка діє до 17 жовтня. По закінченню — продаж лялечок.

У неділю 18 вересня в центрі Дніпропетровська біля Національного історичного музею імені Д.І.Яворницького зібралося кілька десятків місцевих гончарів на фестиваль «Гончарне коло». Захід відбувся в рамках Третього Всеукраїнського музейного фестивалю. Майстри ярмаркували, охочих навчали викручувати свої перші горщики, знайомили мешканців та гостей міста з давнім гончарним ремеслом. Як це було, дивіться на світлинах нижче.

Богдан Пошивайло (світлини)

Щось я сачкую і не допишу ніяк про наші шведські мандри, власне, про Скансен (http://www.skansen.se/en). Чому окремим дописом? Тому що цьому першому в світі музею під відкритим небом (значно меншому, ніж наш Пирогів, до речі), що розпочав свою роботу 1891 року, можна співати оди безкінечно.

На відносно невеличкій території зібрали будиночки з різних частин Швеції, влаштували зоопарк місцевих свійських і диких тварин, зоопарк екзотичних тварин разом з тераріумом, облаштували територію… І туди народ пре купами, далеко не всі відвідувачі – туристи, шведи з дітками теж навідують скансен, бо там є чим зайнятися.

Основне тло скансену – відтворення середньовічного (живого! а не опудала) містечка на 150 будинків. У кожному «тематичному» будиночку сидить працівник музею у відповідному вбранні і показує-розказує про цей будиночок. У будинку рибалки пані плете сіті, у пекарні – жіночка місить тісто, розкачує і пече плескачі, і тут же можна їх скуштувати з маслом, на головній площі музики грають національних мелодій, а танцюристи вчать усіх охочих народним танцям. Вулицями гуляють люди в традиційних строях того часу, вони живуть там – перуть білизну і вішають її сушити, вирощують городину, годують тварин. Це місто направду справжнє, як машина часу, і саме тому там так цікаво. В одному з будинків давав концерт квартет панянок у пишному придворному вбранні, грали класику і прекрасно грали, з душею. В Скансені так роблять усе.

У всіх зоопарках тваринки доглянуті, ситі і з малечею, що викликає просто таки атрофацію будь-якої дорослості, коли чухаєш за вушком маленьке ягня, або пританцьовуєш від нападу замилування, коли рись тягне маленькі пухнасті клубочки за шкірку до печери.

Скансен – не просто музей, це ще й місце розваг. Тут у теплу пору року проходять численні заходи – танці вдень, танці навколо вогнища ввечері, виступи джаз-бендів і фолк-гуртів, фестивалі пісні і танцю, розклад можна подивитися на сайті. Перераховувати всі промисли, які представлені у музеї, немає сенсу, на них краще дивитися, або навіть привезти на згадку – більшість продукції, яку виготовляють у якості демонстрації, можна купити одразу ж на місці або у крамниці музею, яка розташована при виході з нього. Насправді, ми не помітили, як промайнули 4 години, які ми гуляли, і то, довелося бігти, бо мали інші плани на вечір. Але місце всіляко гідне уваги, справді.

Зверніть увагу, що після 17-ї ціна квитка зменшується вдвічі, а в денний час квиток на дорослого коштуватиме 100 крон, зі СтокгольмКард – безкоштовно (вона дає право навідати і музей екзотичних тварин). Знаходиться Скансен на острові Djurgården, на трамваї №7 можна під’їхати до головного входу, або вийти раніше чи, якщо ви рушили на острів пішки, можна піднятися на фунікулері.

Мандрувала lana-svitankova.livejournal.com

Скрипучий вітряк обертає свої крила (не без допомоги людських рук, бо вітер не сильний). А на гальмівній балці великого колеса попід стелею сидить оператор, знімаючи чергову сцену фільму... Ватага «Чорного козака» на цей раз працювала у музеї під відкритим небом «Хутір Тараса Бульби», що споруджується поблизу Вереміївки на Черкащині.

В нагоді став один з трьох діючих вітряків, що як музейні експонати звезені з довколишніх сіл. Під час обертання колеса вібрація дайбоже. Таке враження, що ось-ось полетиш. Особливо, коли зубці великого обертального колеса, нерівномірно потрапляють у пази валу, який крутить жорнами.

Ще одну сцену знімали пізно ввечері. Сутінкові тіні створювали містику і відповідний казковий настрій. До слова, «Чорний козак» вже знімається режисером Владиславом Чабанюком кілька років поспіль. Більшу частину фільму вже зняли. Зокрема, серед іншого, фрагменти фільму знімалися на «Мамаєвій Слободі» у Києві, в «Українському селі» поблизу столиці та в Легедзиному на Черкащині.

Світлини та текст Богдана Гдаля, «Рукотвори»

1-ий день (1 жовтня 2011 року).

Козак-квест.
Місце проведення: Труханів острів.
Час: з 9.00 до 10.00 збір команд на Поштовій площі.
Реєстрація: з 9.30 на Трухановому острові (відразу за пішохідним мостом).
Інструктаж: 11.00
Початок квесту: 12.00
Закінчення квесту: орієнтовно 16.30
Суть: пройти всі козацькі випробування зі своєю командою і виграти гайдамацький скарб.
Головний приз: 1000 гривень (7 кг гривеників); 2-е місце 750 гривень; 3-є місце 500 гривень.

2-й день (2 жовтня 2011 року).

Ярмарок майстрів.
Місце: Контрактова площа.
Час: 12.00 – 18.00
Суть: алея майстрів, козацькі забави, майданчики бойових мистецтв, кобзарі і багато чого іншого.

Святковий концерт.
Місце: Культурно-мистецький центр НаУКМА (КМЦ).
Час: 19.00 – 22.00
У програмі: нагородження переможців Козак-квесту, показові виступи козацьких традиційних бойових мистецтв.
Виступи гуртів: Гайдамаки, ТаРута, Рутенія, Тінь Сонця.
Вартість концерту: 40 грн.

Про фестиваль

Фестиваль «Гайдамака» є щорічним заходом, що має на меті популяризацію українських бойових мистецтв. Крім того «Гайдамака» демонструє тяглість традицій українського воїнства, від часів Київської Русі і до сьогодення.

Ініціатор фестивалю — Вадим Васильчук. Організатором вже 4 роки поспіль є ГО Братство козацького бойового Звичаю “Спас” (м. Київ).